КНИГОЗБІРНЯ СЕРДЕЦЬ: 70 РОКІВ СВІТЛА НА ПОЛИЦЯХ

 

Є дні, які не хочеться просто провести – їх хочеться запам’ятати.

Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек наша книгозбірня відкрила свою 70-ту сторінку.

Сім десятиліть тому все починалося з двох невеликих кімнат на другому поверсі будинку Тимофія Карловича Прижибінського – засновника Коростенського фарфорового заводу. А сьогодні наша книгозбірня – це книги, проєкти, дитячий сміх, українське слово, творчість, розмови, допомога, зустрічі й, найголовніше, люди.

Саме про людей ми й хотіли говорити цього дня.

Бо 70 років бібліотеки – це не просто дата. Це 70 років, написаних людьми.

На ювілей до нас завітали наші колишні колеги, читачі, друзі, партнери, дарувальники, люди, які в різні роки були частиною життя бібліотеки.

    Особливо теплою була зустріч із колишніми працівницями. Тетяна Максимівна Маєвська, яка свого часу очолювала нашу бібліотеку, згадувала роки роботи – і було особливо приємно почути, що започатковані тоді справи й сьогодні залишаються частиною нашої бібліотечної роботи. Поруч була й Тетяна Миколаївна Вигівська, яка також працювала в бібліотеці.

    У такі моменти особливо відчуваєш: у бібліотеці нічого не зникає безслідно.
Кожна людина залишає тут свою сторінку.

А ще цього дня було багато музики.

    Наш добрий друг і читач Анатолій Петрович Вигівський подарував гостям одразу три прекрасні пісні. І, здається, саме в такі хвилини бібліотека звучить особливо по-справжньому – не книжковими сторінками, а голосами людей.

До нашого свята долучився Коростенський міський ліцей №6.

    Щирі слова привітання прозвучали від педагогічного колективу, а учні подарували нам свої творчі номери – пісню «Хай вам буде добре» та український танець. Окрема подяка – за теплі слова, підтримку, солодкі подарунки й за ту співпрацю, яка давно стала значно більшою, ніж просто партнерство.

До речі, про дітей.

Наша бібліотека сьогодні – це простір, де дитина може не тільки взяти книжку додому. Тут можна читати, грати, творити, співати, спілкуватися, пробувати нове й просто бути собою. Про це дуже тепло говорила Наталія Пашинська – мама нашої маленької читачки Софії, викладачка Школи мистецтв і людина, з якою нас об’єднує спільна любов до культурного життя Коростеня.

А Софія подарувала бібліотеці гру на флейті під пісню «You Are My Sunshine».

І це теж про нашу бібліотеку: дорослі створюють простір, а діти наповнюють його життям.

    Не обійшлося й без усмішок. Галина Григорівна Галенза, найзапальніша абонентка бібліотечної служби «Турбота», додала до свята доброго гумору – бо бібліотека має бути не тільки про книги й серйозні розмови. Вона має бути місцем, де можна зустрітися, посміятися, поговорити й відчути себе своїм.

А ще нам дуже хотілося нікого не залишити «за кадром». Ми згадували колишніх працівників, дякували дарувальникам, волонтерам, партнерам, друзям бібліотеки, нашим читачам і всім, хто допомагає їй залишатися живою.

Сподіваємося, нам це вдалося.

А якою є наша бібліотека сьогодні?

Мабуть, саме на це запитання відповідає наша відеоробота «Все починається зі слова: Бібліотека, яка звучить», створена для участі в обласному конкурсі «Краща бібліотека Житомирщини».

У ній – наша сучасна бібліотека.

Мовне коло «СловоРух АУ», дитячий мовознавчий гурток «Гучноголосики», мовні практики, дитячі зустрічі, партнерство, творчість, живе українське слово.

Ми свідомо хотіли показати не просто приміщення, полиці й книжковий фонд. Хотіли показати, що бібліотека змінюється разом із людьми. Що сьогодні книга може стати початком розмови. Що бібліотека може бути місцем, де навчаються без страху помилитися, де говорять українською, знайомляться, підтримують одне одного й створюють щось нове.

«Все починається зі слова. І поки звучить українське слово — звучить бібліотека».

Тож цим відео теж хочемо поділитися.

https://www.youtube.com/watch?v=2u6c0Jr-c0M&t=3s

А ще в цей день було те, що неможливо передати ні сценарієм, ні фотографією. Наприкінці ми розділили святковий коровай між усіма присутніми. І в цьому був особливий символ. Не було «гостей» і «господарів». Не було чужих і випадкових. Були свої. Люди, які працювали тут колись. Люди, які працюють тут сьогодні. Люди, які приходять сюди читати. Люди, які допомагають, дарують книги, підтримують наші ідеї.

Люди, які просто люблять цю бібліотеку. Одна велика бібліотечна родина.

Після свята ми отримали дуже теплий відгук від Галини Василівни Цепкової – колишньої бібліотечної фахівчині, поетеси, людини, яка сама багато років писала історію нашої книгозбірні.

Вона сказала, що це було справжнє свято, у якому ожила історія бібліотеки – від її початку до сьогодення.

А завершила свій відгук словами, які хочеться залишити тут:

«І як би серце не боліло,

його все ж тягне до краси,

і в цьому людяність і сила,

і перемога над усім —

темним!»

Мабуть, саме про це була наша зустріч. Про красу, яка залишається потрібною навіть у непрості часи. Про людей, які повертаються туди, де колись працювали. Про дітей, які приходять сюди сьогодні. Про тих, хто відкриває нову книгу, і тих, хто пише нову сторінку бібліотечної історії разом із нами.

70 років уже написано. А історія триває.

Тож книгозбірня сердець – це не про полиці. Це про людей, які роблять її своєю.