Світло, яке не гасне: імена, що тримають українське небо

 

«Свобода не падає з неба — її піднімають із землі ті, хто не боїться стати проти темряви».

Є книги, які читають очима.

А є книги, які читають серцем.

20 лютого ми відкриваємо саме таку — книгу, написану не чорнилом, а людською гідністю.

Це книга пам’яті про тих, кого назвали Небесною Сотнею.

У цей день Україна вшановує Героїв Небесної Сотні — людей різного віку, професій і життєвих шляхів, яких об’єднало одне: небажання миритися з несправедливістю. Вони вийшли на Майдан не заради подвигу. Вони вийшли, щоб захистити гідність — свою і держави.

20 лютого у Коростенському міському ліцеї №6 для учнів 10 – Б класу фахівцем бібліотеки – філії №2 було проведено меморіальний сторітелінг «Книга світла: Імена, що тримають небо» у межах Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання. Захід став не просто уроком історії, а простором для роздумів і внутрішнього діалогу.

Події зими 2013–2014 рр. років назавжди змінили Україну. Те, що починалося як мирний протест за європейський вибір, переросло у всенародне відстоювання прав і свобод.

20 лютого 2014 року в центрі Києва пролунали постріли, що обірвали десятки життів. Загалом — 107 Героїв. Сто сім людських історій, у яких були мрії, плани, родини, любов до життя.

Їх назвали Небесною Сотнею - ця назва стала символом незламності українського духу.

Під час сторітелінгу ліцеїсти символічно перегортали сторінки «Книги світла». За кожним ім’ям — не лише дата народження і смерті, а цілий світ.

Наймолодшому Герою, Назарію Войтовичу, було лише 17 років.

Найстаршому, Іванові Наконечному, — 82.

Між цими числами — ціле покоління людей, які довели: гідність не має вікових меж.

Особливу тишу викликала розповідь про нашого земляка — Сергія Кемського.

Йому було лише 32. Політолог, журналіст, перекладач, громадський активіст. Людина глибокої думки і чіткої громадянської позиції. Він аналізував політичні процеси, писав статті, працював над розвитком громадянського суспільства.

Міг залишитися спостерігачем. Але обрав бути учасником.

20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві його життя обірвала куля снайпера.

Сьогодні одна з вулиць Коростеня носить його ім’я — як нагадування, що історія твориться не абстрактними постатями, а людьми, які жили поруч із нами.

Гасло вшанування Героїв Небесної Сотні — «Вдячні за свободу!».

Та вдячність — це не лише слова. Це внутрішня готовність берегти те, що виборене такою високою ціною.

Пам’ять — це не про минуле.

Пам’ять — це про вибір сьогодні.

«Свобода — це не подарунок. Це щоденна робота серця і совісті».

Бібліотекар говорила із присутніми про гідність, громадянську позицію, сміливість залишатися чесними навіть тоді, коли це непросто. Бо свобода потребує свідомих людей.

Книга світла не має останньої сторінки. Вона продовжується в наших рішеннях, у нашій небайдужості, у щоденній праці для країни. Імена Героїв Небесної Сотні — це не лише частина історії. Вони залишаються орієнтирами для кожного покоління.

Світло, яке запалили Герої, не згасне. Воно переходить у наші серця, нагадуючи, що свобода — це не просто слово, а щоденний вибір і відповідальність. Імена тих, хто тримав небо, залишаються для нас дороговказом у житті.

Саме від нас залежить, щоб їхній подвиг жив у кожному слові, дії і рішенні.