Тільки крізь біль війни пізнається світло миру

Мир подібний до повітря: його не помічаєш, доки він є, і не цінуєш, поки не втратиш. Справжню вартість миру відчувають і розуміють лише ті, хто пізнав досвід втрат, руйнувань і болю.

Ми живемо у надзвичайно різноманітному світі, у соціально розшарованому суспільстві, де іноді важко знайти порозуміння навіть у повсякденних стосунках, не кажучи вже про міжнародні відносини. Людство дедалі частіше втрачає довіру і здатність домовлятися. Це сумно й небезпечно, адже без віри та взаємної поваги побудувати щасливе майбутнє практично неможливо.

Попри багаторічний досвід побудови післявоєнного світу, заснованого на взаєморозумінні й підтримці, попри десятки мирних угод і домовленостей, сучасне людство опинилося в екзистенційній кризі. Яскравим підтвердженням цього є повномасштабна агресія рф проти України, що вже четвертий рік поспіль триває з нечуваною жорстокістю.

Сьогодні доля нашої країни, а в певному сенсі й усього світу, вирішується не у владних кабінетах, а в окопах, під кулями, ракетами та бомбами. Саме там українські воїни боронять рідну землю ціною власного життя. Майже щодня ми втрачаємо найкращих — мужніх, гідних і хоробрих янголів. Це важко усвідомити й боляче переживати серцем…

Наслідки війни для України — довготривалі та виснажливі. Це і економічний дисбаланс через перехід на військові рейки, руйнування критичної інфраструктури, порушення ланцюгів постачання, і падіння міжнародної інвестиційної довіри. Змінилися політико-правові відносини між державами, а дипломати часто вимушені діяти у тісній співпраці з військовими. Війна оголила старі проблеми й створила нові виклики, до яких світ виявився не готовим.

Внутрішнє соціальне середовище країни теж зазнало драматичних змін. За приблизними оцінками, близько чверті населення виїхало за кордон. Ми зіткнулися з демографічною кризою: старінням населення, різким падінням народжуваності, зростанням смертності та втратою трудового потенціалу. Число людей, які потребують соціальної допомоги, адаптації та реабілітації, невпинно зростає.

Не менш відчутними є екологічні наслідки війни: зруйновані екосистеми, забруднення ґрунтів, води й атмосфери. На державному рівні використовуються всі можливі інструменти для фіксації збитків від екоциду. Водночас важко оцінити масштаби культурних і гуманітарних втрат: знищені бібліотеки, музеї, школи, лікарні — це не лише руйнування матеріальних об’єктів, а й відхід від цивілізаційних норм, що підриває довіру в міжнародному співтоваристві.

Не випадково Організація Об’єднаних Націй проголосила 2025 рік — Міжнародним роком миру та довіри. В Україні ж День миру встановлено Указом Президента у 2002 році, і відзначається він, як і в усьому світі, 21 вересня.

У цьому контексті важливо формувати у молодого покоління чітке розуміння цінності миру та відповідальності за майбутнє. Саме з цією метою бібліотекарями бібліотеки-філії №2 було проведено колоквіум-семінар «Лише ті, хто пізнав, що таке війна, розуміють справжню ціну миру» для учнів 9-Б класу КМЛ №6 м. Коростень.

Під час зустрічі ліцеїсти мали змогу ознайомитися з основами чинного законодавства, що стосується теми миру та воєнних дій, а також самостійно оцінити ті зміни, які вони відчули у власному житті від початку війни. Переглянути відео та почути, яку думку стосовно збереження миру мають ті, хто зараз намагається вибороти його для нас. Погортати видання, які детально розкривають всі аспекти порушеної теми, і зрозуміти: мир — це найбільша цінність, яку необхідно берегти.

Дійсно, мир — це найбільший дар, який може мати людство, і найбільша відповідальність, яку воно несе. Його неможливо зберегти без щирої віри, без довіри одне до одного та без готовності кожного відстоювати загальнолюдські цінності.

Семінар у КМЛ №6 довів: молодь не є байдужою до майбутнього своєї країни. Учні не лише замислилися над ціною миру, а й відчули власну причетність до його збереження. Саме їхня відкритість, щирість та прагнення пізнати правду є тим фундаментом, на якому вибудовується світло надії.

Мир починається з маленьких кроків — доброго слова, вміння слухати і підтримувати, готовності допомогти. І якщо кожен із нас зробить свій крок назустріч миру, разом ми зможемо подарувати майбутнім поколінням найдорожче — життя у свободі, довірі та гармонії