Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита…

 

    Українська хустка – традиційна, різна, легка, тепла… А ще для кожного рідна. ЇЇ передавали у спадок за жіночою лінією й оберігали, адже це була сімейна реліквія.

    Мамина хустка, як оберіг, як пам'ять роду супроводжує і не дає забути історію, традиції свого роду-народу.

    7 грудня відзначається День української хустки. З нею також пов’язано чимало народних обрядів та ритуалів. Якщо у сім’ї хворіло немовля, його сповивали у мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали подолом спідниці або виворітною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб та злих думок і очей.

    Продовжуючи народні традиції до дня української хустки у бібліотеці-філії с. Михайлівка було проведено дефіле "Ой хустина, хустиночка! Мережана, шита...", де бібліотекарем та учасницями вокального колективу "Калиновий цвіт" було показано декілька різних способів зав'язування хустини

.

    Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку, в знак того, що чекатиме його

    Хустка була  символом  жіночності, вірності й кохання. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. Влітку носили лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку – вовняні.

    Хустина була обов’язковим убором заміжньої жінки. Після того, як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтись на людях з непокритою головою, а тим більш – з розпущеним волоссям. У народі це називали «засвітити волосся». За народними уявленнями, така жінка накликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.

    Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитись з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі.

    Покриття голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не  «голими руками».

    Відповідно до віку, вони також поділялись за кольорами. Молоді дівчата обирали світлі, яскраві хустки, старші жінки – темні. Вдови були зобов’язані носити чорні.

    Також хустка позначала рівень достатку сім’ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені пані носили хустки з натуральної вовни або шовку.

    Сьогодні хустки повертаються в моду. Їх використовують у своїх колекціях як українські, так і закордонні дизайнери. В наш час часто можна побачити на сучасній жінці хустку. Адже хустка – це символ нашого народу, що символізує любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм.

    Свято української хустки сприяє збереженню та відродженню українських традицій.

    Тож, відроджуємо, поважаймо, пропагуймо наші українські традиції, бо це генетичні скарби нашого народу.

Підтримуючи свої традиції, ми продовжуємо існування своєї нації.