Коростень, ти вистояв у тім двобою

Стрімкий часу не зупинити плин

Й ріки потік, яку разом ми форсували.

За Коростень всі стали, як один

І захистили від ворожої навали.

Пишайся ж, місто, подвигом отим –

Нехай радіє син. Радіє мати…

Віки стоятимеш над берегом крутим,

Тепер тебе нікому не здолати.

Василь Дзюба

  День Перемоги - трагічне і водночас радісне свято, яке нікого не залишає байдужим. Немає такої родини, якої б не торкнулася війна.

  Для нас, коростенців, однією із найважливіших і знаменних  пам’ятних дат є 29 грудня. Саме в цей день у далекому 1943 році наше місто було остаточно звільнене від німецько-фашистських загарбників. І тому у наших серцях воскресають долі людей різних національностей та віросповідань, які захищали наш край як свою Батьківщину і відновлювали його із смертельного згарища, які своїм життям пожертвували заради визволення міста, заради спасіння його жителів.
  Щоб розповісти про визволення нашого  Коростеня від ворога, для учнів ЗОШ №13 бібліотекарями ЦБ ім. М. Островського було проведено годину пам'яті, 

яка супроводжувалася слайд-презентацією:

More PowerPoint presentations from Korosten Central Librari Ostrovsky

  Із розповіді ведучих школярі дізналися, що Коростень звільняли двічі: 17 листопада та 29 грудня. Ось як розгорталися події: ранком 16 листопада 1943 року, після артилерійської підготовки, на Коростень рушили танки й піхота. 17 листопада частини 60-ої армії звільнили Коростень. Першим у місто ввійшов стрілецький батальйон капітана Цурканюка М. С.

   На відзнаку здобутої перемоги  з’єднанням і частинам, які відзначилися в боях за визволення Коростеня, було присвоєно найменування «Коростенські». 226-у Глухівсько-Київську стрілецьку дивізію, яка відзначилася в боях з німецькими загарбниками, нагороджено Орденом Червоного Прапора.

  Але у результаті контрнаступу танкових з’єднань німців, частини 226 дивізії були відкинуті від Коростеня і містом знову оволодів ворог.  Розгорілася битва за важливий залізничний вузол. Та виконати головне завдання – пробитися до Дніпра і Києва - противник не зміг. Чоповичі, Граби, Злобичі – ось ті рубежі, далі яких фашисти не пройшли.

  Бої були жорстокими. Незважаючи на  втрати, ворог кидав у наступ все нові й нові панцирні й моторизовані частини. Не добившись успіху на цій ділянці фронту, гітлерівці перенесли удар північніше Коростеня – на позиції 181-ої Сталінградської стрілецької дивізії. Але й тут ворог не пройшов. В той же час танкісти 25-го танкового корпусу генерала Ф. Г. Анікушкіна вели жорстокі бої з панцирними частинами німців під Стремигородом і Чоповичами. Безприкладний подвиг здійснив тут командир «тридцятьчетвірки» 2-го батальйону 111-ої танкової бригади корпусу молодший лейтенант В. З. Вайсер. Він спалив два ворожих танки і дві самохідки. Двічі німці підбивали наш танк, але герої билися до останнього. В. З. Вайсеру посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

  24 грудня 1943 року після півгодинної артпідготовки війська 13-ої армії перейшли у рішучий наступ. Бої за Коростень безпосередньо вели 181-а Сталінградська та 112-а Рильсько - Коростенська дивізії. 29 грудня опівдні наші війська оволоділи містом.

  Наш стародавній Коростень став вільним. Безсмертною славою вкрили себе ті, хто бився з ворогом під його стінами. Коростенці завжди пам’ятатимуть імена своїх визволителів – генералів і офіцерів Червоної Армії: Мелешина С., Фесенка І., Іванова Г., Гордієнка М., Радіоненка Т., Рубинського В., Каторгіна І., капітана Макарова і старшого лейтенанта Лук’янова, підрозділи яких першими пробились на вулиці нашого міста 29 грудня 1943 року. У боях за Коростень особливо відзначився гвардії майор П. Ф. Захарченко, який був командиром гвардійського танкового полку. Він, Герой Радянського Союзу, одним з перших увірвався на своєму танку в Коростень і смертю героя загинув на його вулицях. Безсмертний подвиг на полях Коростенщини здійснив славний син казахського народу сапер 159-го окремого батальйону 112-ої Рильсько-Коростенської стрілецької дивізії Усенов Абдулла.

    7 грудня Усенов одержав наказ замінувати дорогу, на якій наступаючі ворожі танки намагались проникнути в нашу оборону. Взявши дві протитанкові міни, він став просуватись вперед. Це помітили німецькі танкісти. Одна з їхніх машин відкрила вогонь і почала рухатись на рядового Усенова. Сапер, підготувавши міни до бойової дії, кинувся під гусениці танка. Ворожа машина враз підірвалась. Усенов віддав своє життя, виконуючи високий патріотичний обов’язок перед матір’ю – Батьківщиною. Посмертно йому присвоєне звання Героя Радянського Союзу. В селі Нивки стоїть обеліск. На ньому викарбовано: «Герой Радянського Союзу рядовий Абдулла Усенов поліг смертю хоробрих у бою за Коростень».

  Жителі міста шанують своїх визволителів. 27 грудня  2013 року біля військово-історичного комплексу «Скеля» до 70-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників було відкрито Меморіал слави, який увічнює безсмертний подвиг  тих, хто захищав та визволяв м. Коростень у 1941-1943 роках під час Великої Вітчизняної війни. 

  Пам’ять про мужні і трагічні події  війни живе у книжках, які були представлені на перегляді літератури «Твій біль і мужність, краю мій Поліський».

   Плинуть роки, приходять у світ нові покоління. Але не зникає пам’ять про героїчні події тих літ, яку надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, нащадкам.