Закохана в цей незбагненний світ

  День народження - це завжди приємно. Тим більше ювілей відомої коростенської поетеси, члена Спілки письменників України, автора десяти поетичних збірок і просто нестандартної, цікавої і талановитої жінки – Галини Василівни Цепкової. На її творчому  вечорі «Шукаю я своє обличчя серед високих квітів й трав», який пройшов в затишній залі центральної міської бібліотеки ім. М. Островського, було душевно і тепло.

Цей сонячний осінній день зібрав багато прихильників поетичного слова Галини Василівни, щирі і відверті вірші якої завжди бентежать душу і змушують замислитися. Поетеса невимушено спілкувалася з присутніми, читала вірші, присвячені природі, рідному місту, найкращим людським почуттям, приймала вітання місцевої влади, колег – бібліотекарів і друзів.

   Ось таке гарне привітання прозвучало з вуст Оксани Геращенко, яке вона написала для дітей про Галину Цепкову:

 

Коли сідає смерканнями вечір,

У місто приходять захопливі речі:

Слова, наче опари, йдуть на доріжки

І тихо тупочуть асфальтами ніжки.

Збираються разом у вікна дивитись

Так жалібно просяться трішки погрітись,

Благають какао й смачні круасани

Та робляться віршами, просто з туману.

Їх тітонька Галя в квартиру пускає,

Голубить, шкодує і всіх пригощає.

А потім в рядочки рівненькі шикує,

Старанно до ранку з словами віршує.

Й вони у книжках залишаються жити,

Щоб потім з віршами зустрілися діти

                                           …Дорослі аматори, сонячні метри

                                             Читають вірші чудодійно- відверті,

                                             Поважно дивуються вмінню поета-

                                             Де крила беруться лірічні для злету?

                                             Напевно, з туману, а може з морозу,

                                             Бо осінь віршує, не маючи прозу,

                                             Адже народилася в співах вітрила

                                             Ота, що картини словами творила.

                                             Донині поезію в світ генерує

                                             Своїх шанувальників тепло дивує,

                                             Тому, що слова шикувала з туману,

                                             Поїла какао, дала круасани.

                                             Відтак – приручила, зробивши ріднею,

                                             Лишились вірші вікувати із нею.

                                             Хай далі примножиться сила творити,

                                             Щоб знали її всі дорослі і діти.

  Галина Василівна - більше двадцяти років пропрацювала  в бібліотеках ЦБС. Ми любимо її за життєрадісність і мудрість,відвертість і щирість. Рідко зустрічаєш людину такої відкритості як Галина Цепкова, людину, у якої так широко розкрита душа. Поезія ювілярки - це повне відображення внутрішнього світу, яке ми завжди читаємо в її очах. В творчому доробку  Галини Василівни не тільки любовна, громадянська та філософська лірика, а й гумористичні та іронічні твори.

 А ще присутні із задоволенням слухали чудові пісні на вірші Цепкової у виконанні Петра Марченка, одну з яких – «Октябрь, а такая теплынь» можете послухати і Ви.

  Нам дуже приємно, що Галина Василівна дозволила на нашому блозі вперше надрукувати вірші, які ввійдуть в її нову книгу.

    Завеяло и закружило…

Завеяло и закружило,

Как листья, вороха годов.

Но не развеять то, что было, -

Услышь меня, моя любовь.

Забудь обиды и разлуку.

Через года, через века

Любви протягиваю руку,

Как солнце луч сквозь облака.

И пусть она тебя согреет,

Уставшую от холодов.

И станет на земле теплее.

Услышь меня, моя любовь.

                                                           

                                      Ты говоришь: сплин…

                                                     А я говорю: плюнь,

                                                     Посмотри, какая синь,

                                                     Какой июнь!

                                                      А ты за свое – завал…

                                                      А я в ответ - прости,

                                                      Лучше б меня целовал,

                                                      Чем грустить.

                                                      А ты говоришь: жизнь

                                                      Давно сведена к нулю…

                                                      А я говорю: держись,

                                                      Будешь кум королю.

                                                     Нас еще рано на слом.

                                                     Пока мы вдвоем,

                                                     Всем бедам назло

                                                     Барахтаемся, но живем.

Ночь. В небе луна,

Желтовато - бледна,

анфас и профиль -

картофель.

Станет поэт в позу,

примет картофель за розу.

Спасибо за метаморфозу.

Звезды мерцали, искрились,

взяли и скрылись

за желтую дымку -

игра в невидимку.

Вернее, - в прятки, -

у них все в порядке.

Так и запишем в тетрадке.

 

Меня не корми хлебом-

дай любоваться небом,

ночным и звездным.

Никогда не поздно

иметь увлечение- хобби.

А звезды - серебро высшей пробы,

забудь, попробуй!

Это на все времена-

ночь, звезды, луна.

         

  Из Эмили Дикинсон  

Недавно бушевал Пожар,

А нынче – лишь зола.

Но сердцу не забыть Любовь,

Сгоревшую дотла.

Чем ярче Вспышка, тем порой

Печальней результат.

Так начинается Огонь,

Сжигая все подряд.

                                                        

                                                         Не стоит ненависть труда,

                                                         Ни времени, ни силы.

                                                         И чтобы утолить вражду

                                                         Мне жизни б не хватило.

                                                        К любви – особенный подход,

                                                        Здесь стоит потрудиться.

                                                        От всей души тогда любовь

                                                        Отплатит нам сторицей.

Надежда – птичка ( королек),

Нашедшая себе

В душе надежный уголок,

Чтоб не смолкая петь.

Тепло сменяют холода

И шторм грозит не раз…

Но нежной песнею она

Поддерживает нас.

Не уставая, будет петь

На стыке перемен.

Ни крохи за нелегкий труд

Не требуя взамен.