Веселковий світ дитинства

    20 листопада відзначається Всесвітній день дитини– чудове свято радості та надії. Саме в дітях продовження роду людського й здійснення їх мрій, сподівань на краще у нелегкий час для нашої держави, коли всі схвильовані та кожен переживає за долю всієї України, дорослі намагаються додати радості в дитячі серця - для учнів 1-Б класу КМЛ №3  бібліотекарі  бібліотеки-філії №1 ім. Лесі Українки провели ігрову карусель «Дитинство – країна книжкових розваг і забав».

    На початку заходу діти познайомились з книжковою викладкою «Країна щасливих дітей», а за допомогою «Чарівної квітки прав дитини» в  ігровій формі   закріплювали знання про те, що від дня народження кожен має своє ім'я і є громадянином своєї країни, дізнавалися про  основні поняття: «право», «обов'язки», «правила».

    Далі  бібліотекар з учасниками заходу пограли в сучасну гру «Норм» чи «Стрьом» - вона особливо сподобалась нашим юним користувачам; вони із захопленням  підіймали таблички запропонованій ситуації - «норм», коли рахували відповідь належною та табличку «Стрьом», коли не погоджувались з поданим твердженням. Неймовірні емоції  отримали діти, розгадуючи  літературні загадки про казкових героїв, які яскраво з’являлися на великому екрані  під веселу музику. В перерві між іграми, першокласники декламували  вірші про дитинство, які завчасно вивчили напам’ять.

    На завершення учні разом з вчителем та бібліотекарями  з підготовлених матеріалів  майстерно створювали паперового «Янгола-охоронця», старанно підійшовши  до поставленої роботи -  у кожного вийшов особливий сувенір на згадку. Від колективу бібліотеки діти отримали в подарунок м’які іграшки.

    Веселий та позитивний настрій панував і в бібліотеці – філії №6 – до Всесвітнього дня дитини бібліотекар провела низку заходів: веселі старти, конкурси та спортивні змагання. Також діти намалювали та розфарбували свої мрії.

    Діти - це майбутнє. Із щасливих дітей виростають щасливі дорослі, які здатні зробити цей світ кращим. Нехай у кожної дитини, не дивлячись на наше складне сьогодення, буде безтурботне дитинство, сповнене радості і любові.
 

Мотанка – сакральний символ української духовності

    В усі віки наші предки шанували те, що ми сьогодні називаємо символами, або оберегами. Обереги – наші прадавні добрі символи-захисники, знаки віри у вище заступництво. Саме з оберегів починається для кожного Батьківщина.

    Лялька-мотанка – одна з найдавніших українських традицій, яка пережила століття. Вона з’явилася ще задовго до появи писемності, коли люди вірили, що кожен предмет може мати душу й силу захищати людину. Таку ляльку не шили, а мотали – звідси й назва. Вона створювалася без голки, щоб не «колоти» долю. Кожна мотанка була неповторною, як людина, що її виготовляла. Мати робила її для дитини, щоб оберігала від зла. Молодій жінці – на щасливе подружнє життя. А воїнам -  щоб поверталися додому живими. Особливе значення мав хрест на обличчі - символ Сонця, життя та гармонії. Лялька не мала очей, щоб у неї не «вселилася» чужа душа. Вважалося, що мотанка зберігає частинку енергії свого творця, тому вона – не просто іграшка, а живий оберіг дому.

    Сьогодні мотанку відроджують як елемент української ідентичності. Її роблять із ниток, трав, клаптиків тканини, передаючи з покоління в покоління традицію, яка говорить без слів: «Я – частина свого роду». Ляльки славляться своїм розмаїттям, унікальністю й історіями створення. Виготовлення ляльок-мотанок – це час захопливого творення справжнього українського оберегу. Якщо ви думаєте, що це дуже просто та легко, то помиляєтеся. Потрібні особливі терпіння, виваженість, наполегливість та добра моторика. В цьому переконалися члени клубу «Відродження» (учні 9 Б КМЛ№9), для яких до Всесвітнього дня рукоділля був проведений фольк-івент «Обереги захисту  і честі – ляльки-мотанки». Також до заходу захотіли долучитися учні 9 А класу, для яких було повторно проведено майстер-клас. На захід була запрошена майстриня, яка поділилася певними магічними таємницями, яких треба дотримуватися, виготовляючи ляльку-мотанку: не відрізати ниточку, а в разі потреби проговорити: "Відрізаю все недобре та погане". Зав'язуючи вузлики, слід нашіптувати різні побажання, які обов'язково здійсняться.

    Створюючи власноруч ляльку-мотанку, учасники клубу “Відродження” доторкнулися до глибоких коренів нашої культури, де кожна ниточка має своє значення, а кожен вузлик – оберігає від зла й несе добро.

     Під час заходу учасники:

- дізналися про історію та значення ляльки-мотанки;

- навчилися техніці виготовлення;

- створили власний символ оберегу й добра;

- відчули тепло українських традицій у сучасному світі;

- отримали позитив і гарний настрій.

    Учасники фольк-інвенту з любов’ю й натхненням виготовили свої унікальні ляльки. Вклавши в них свою душу і любов, учні отримали не просто іграшку, а справжній оберіг, який буде захищати їх родину. У класі панувала особлива атмосфера тепла, щирості й творчості, всі були дуже вправними та зосередженими. Всі мали змогу проявити творчість та фантазію. Кожна ниточка, кожен рух рук мав свій сенс і тепло. Через творчість вони відчували гармонію та внутрішній спокій.

    Усі робили однакову ляльку, але в кожного вона вийшла унікальна і неповторна, бо СВОЯ. Сьогоднішній майстер-клас – це дивовижний захопливий світ магії, у якому відкрилися таємниці створення традиційної мотанки. Велика подяка майстрині Світлані Леонідівні Кучер, яка передала частинку своїх знань про виготовлення унікальних ляльок-мотанок підліткам.

Лялька-мотанка нагадує нам, що справжня сила – у простоті, щирості та пам’яті про наше коріння.

Тінейджери читають Кокотюху

 

     «…Книгу треба читати щодня, так само, як щодня людина їсть…»,  -  так вважає сучасний письменник Андрій Кокотюха. І це не просто слова, адже  він сам щоденно читає по 100 сторінок і переконаний: «Сила книг у тому ж самому, в чому сила щоденного харчування. Не поїв – погано себе почуваєш. Довго не їси – помреш. Правильні книги дозволяють моделювати різні життєві ситуації. Але для кожного – своя правильна книга».  Погоджуватися чи ні з думкою письменника -справа особиста, але сперечатися про беззаперечну користь читання -  справа безнадійна.  Це стверджуємо ми - бібліотекарі.  І намагаємося у різний спосіб довести це нашим юним користувачам та привернути увагу до книг, які дійсно варто читати. Такими книжками є твори Андрія Кокотюхи. Але спочатку декілька слів про письменника.

    Народився та виріс майбутній письменник 17 листопада 1970 року  у місті Ніжині Чернігівської області і в дитинстві мріяв стати… Ким би ви думали?  Бібліотекарем!  А натомість став  успішним українським письменником. Але крокуючи до літературної діяльності йому довелося попрацювати  збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Та мабуть сама  доля розпорядилася – бути Андрію письменником, адже свій перший  художній твір він написав у 7 років і до дванадцяти читав і писав лише казки, а  перше його оповідання було опубліковане 1987 року.

    Літературний доробок Андрія Кокотюхи складається з численних творів різних жанрів значною ланкою серед яких є твори для дітей. Саме про ці книги йшлося на літературній сторінці для тінейджерів «Сучасний автор сучасним дітям». І хоча у бібліотеці- філії №3, на жаль,  є далеко не всі книги автора та вони  входять  у  топ -5 рейтингу читацьких вподобань.  А за підсумками опитування, яке проводила  Національна бібліотека України для дітей  серед юних користувачів  бібліотек України, найбільшою популярністю користуються дитячі книжки Андрія Кокотюхи.

    Під час бліц - вікторини «Автор книги, чи герой твору?» дітям було запропоновано визначити справжнє прізвище письменника серед героїв його творів, а також визначити, з якої книги той чи інший персонаж. З цим завданням впоралися далеко не всі, але воно спонукало учасників докопатися до істини, прочитавши книжку.

    Літературне знайомство «Детективи та інші таємниці» розкрило особливості та жанри творів Кокотюхи, а також  письменницького стилю, за яким вони вирізняються серед творів інших авторів. Обмін думками «Прочитав – рекомендую» - діти поділилися своїми враженнями від прочитаних творів Кокотюхи.

Атмосфера заходу сприяла  заохоченню дітей ознайомитися з творами Андрія Кокотюхи та зацікавленню читати нові його твори. А позиція письменника щодо необхідності щоденного читання стала прикладом успішності та життєвого кредо.